Психотерапія

Вам має сенс звернутися до психолога за консультацією, якщо:

• Ви знаходитесь у складних життєвих обставинах, і у Вас немає впевненості, що Ви можете з ними впоратися;
• Ви часто відчуваєте смуток, пригніченість, сльозливість;
• Ви турбуєтеся, погано спите ночами;
• Вам важко спілкуватися з людьми;
• Ви не можете знайти партнера для відносин або ж відносини швидко закінчуються;
• Ви стали дратівливі та різкі;
• У Вас бувають спалахи люті, гніву, ви кричите на людей, або так поводиться Ваш партнер;
• Ви часто відчуваєте незручність та сором;
• Ви звинувачуєте себе за все, що йде не так, як хотілося б Вам та Вашим близьким;
• У Вас немає мети в житті або Вам не вдається досягти поставленої мети;
• Ви втратили близьку людину;
• У вас є відчуття порожнечі, безглуздості, ніщо не приносить радості;
• Ви маєте проблеми в інтимному житті з Вашим партнером;
• Вас не розуміють близькі;
• Ви розчаровані в собі та в житті;
• Ви переживаєте розрив із коханою людиною;
• Ви часто відчуваєте втому та виснаження;
• У Вас конфлікт із начальством чи колегами по роботі;
• Ви живете у постійній напрузі;
• У Вас може часто змінюватись настрій.

Процес консультування дозволяє клієнту проаналізувати ситуацію, поглянути на неї з боку, що дуже важко зробити самому. Професійний консультант намагатиметься зрозуміти разом з Вами Ваші думки та почуття, глибину ваших переживань, визначати, які установки впливають на Ваше життя, та намагатиметься знайти те, що може підтримати Вас у скрутній ситуації. Деякі проблеми можна вирішити за одну або кілька зустрічей, а деякі вимагають регулярного відвідування психолога протягом тривалого часу.

2. Проблеми у сімейних відносинах (проблеми у парах)

Сім’я може «захворіти» і не завжди зі своєю «хворобою» може впоратися самостійно. Щоб без втрат подолати складний період спільного життя, знайти сили для продовження стосунків та створення гармонії у сім’ї, можна звернутися до психолога. Консультація психолога передбачає надання професійної психологічної допомоги та підтримку сім’ї, парі або будь-кому з членів сім’ї.

Звертатися до психолога за консультацією потрібно, якщо:

• Сім’я стоїть на порозі розлучення. Ви не знаєте, як його пережити, як сказати про це дітям, батькам. Як вибудовувати своє життя після розлучення. Самотність лякає вас.
• Ви дізналися про зраду. Вам важко, не знаєте, як бути далі, відчуваєте образу, сором, провину. Емоції захльостують Вас, не дають дихати, думати, працювати.
• У парі назріває криза, взаємні образи отруюють відносини, невиправдані очікування наростають, Ви відчуваєте безсилля, розчарування, нерозуміння, самотність.
• Ви вже в розлученні, а все ще з’ясовуєте стосунки, завдаєте неприємностей один одному…
• У сім’ї відбулося розлучення, і дитина тяжко переживає його наслідки.
• У вашій сім’ї складні стосунки або існує конфлікт між дітьми та батьками, між братами-сестрами, між невісткою та свекрухою чи іншими родичами…
• У сім’ї нещастя і Ви тяжко переживаєте це…
• Хтось із членів сім’ї має залежність від алкоголю, наркотичних засобів, ігрову залежність.

У процесі роботи з психологом Ви зможете:

• знайти сили, щоб подолати сімейну кризу;
• прояснити образи, що накопичилися, і невдоволення;
• дійти згоди або зробити вибір у ситуації, коли пара на межі розлучення;
• навчитися висловлювати свої почуття, бажання, а також претензії та невдоволення у такій формі, в якій вони можуть бути почуті партнером;
• дізнатися, як вирішувати проблеми у інтимній сфері відносин;
• зрозуміти, як продовжувати стосунки після зради і чи потрібно це робити;
• знаходити компроміс, коли існують розбіжності у питаннях виховання дітей;
• подолати складнощі у відносинах із батьками одного з подружжя.

3. Батьківсько-дитячі відносини

Тепер уже стало безперечною істиною, що спілкування так само необхідне дитині будь-якого віку, як їжа. Погана їжа отруює організм, а неправильне спілкування «отруює» психіку дитини, ставить під удар її психологічне здоров’я.

Світова практика психологічної допомоги показала, що навіть дуже важкі проблеми виховання цілком можна розв’язати, якщо вдається відновити сприятливий стиль спілкування в сім’ї.

Вам варто звернутися до психолога, якщо:

• Ви самі в дитинстві страждали від конфліктів із власними батьками;
• Ви відчуваєте, що втрачаєте контроль, занадто дратуєтесь, кричите, Вас не чують і стосунки стають лише гіршими;
• Вам все важче ладнати з дитиною;
• Будь-яка Ваша розмова з дитиною закінчується скандалом та сльозами;
• Ви часто відчуваєте почуття провини після взаємодії з дитиною;
• Ви виховуєте нерідну дитину і відчуваєте складності;
• Ви дбаєте, опікуєтеся, матеріально утримуєте фізично здорового дорослого сина або дочку;
• У Вас симптоми післяпологової депресії.

Часто складнощі, які виникають при спілкуванні з дітьми, обумовлені з одного боку незнанням основних закономірностей розвитку дитини, а з іншого – неусвідомлюваними установками, отриманими від своїх батьків.

Звернувшись у складній ситуації до психолога, можна уникнути багатьох труднощів, із якими ви стикаєтеся, виховуючи своїх дітей.

Ворожнеча між братами та сестрами

Є тисячі причин, через які дитина може недолюблювати свого брата чи сестру… Але! Іноді, ставши дорослим, вона продовжує відчувати ту ж неприязнь.

Дитячі конфлікти між братами та сестрами, як правило, закінчуються у підлітковому віці або дещо пізніше. У цьому віці діти починають краще розуміти одне одного, підтримувати, порадитися. Буває, що згуртування відбувається на тлі боротьби з батьками за права. Але трапляється так, що дорослі брати і сестри продовжують конфліктувати, конкурувати. Сварки спалахують під час сімейних свят, розмови по телефону та навіть при випадковій зустрічі. Причому це так, начебто вони все ще не подорослішали. Чому ж деякі з нас ніяк не можуть закопати сокиру війни?

Є кілька причин, які змушують нас, як і раніше, відчувати ворожі почуття:

• ми завжди були різні, ми не маємо нічого спільного;
• мого брата (сестру) завжди любили більше;
• мене змушували любити брата (сестру);
• батьки завжди давали братові (сестрі) більше шансів.

Всі дитячі образи та переживання зберігаються в нашому несвідомому. Найменший привід – і ми знову переживаємо заздрість, агресивність, ненависть. Розібратися в цьому, усвідомити, прийняти та змінити ситуацію можна на зустрічах із психологом.

4. Побудова спільного життя

Шлях на щастя в кожної людини свій. Одруження не гарантує людині повного щастя та вирішення всіх проблем відразу. Життя у парі – це побудова взаємовідносин із партнером, дітьми, родичами. Вступаючи у відносини, кожен має власні уявлення про побудову взаємовідносин. Розбіжності можуть стосуватися розподілу обов’язків, виховання дітей, взаємодії із родичами, небажання партнерів змінювати свої звички. У період побудови спільного життя, у період так званого «притирання», сім’я особливо потребує підтримки. Щоб уникнути конфліктів, можна заздалегідь обговорити та створити свої власні, комфортні для обох правила. У цьому вам допоможе сімейний психолог.

5. Психологічне супроводження сім’ї на кризових етапах

Кризові періоди у житті сім’ї можуть бути пов’язані як із радісними змінами у житті сім’ї (народження дитини, шлюб дітей), так і з важкими подіями (зрада, смерть близької людини, хвороба).

«Криза шлюбу» — це переломний момент у житті, коли сім’я зазнає складнощів, які можуть призвести до розриву сімейних стосунків.

Існує безліч причин, що призводять сім’ю до кризи чи розпаду. Наприклад:

• зрада;
• тяжка хвороба дитини або народження дитини з особливостями розвитку;
• народження дитини;
• перехідний вік дитини;
• один із подружжя переживає кризу середнього віку, відчуває незадоволеність і вирішує все змінити, у тому числі й сімейне життя;
• зміна матеріального становища (як у бік його погіршення, так і у бік поліпшення);
• переїзд сім’ї до іншого міста чи країни;
• смерть близької людини;
• переїзд літніх батьків для спільного проживання.

Психологічна допомога сім’ї у проходженні криз дає можливість пережити важкий період із найменшими емоційними втратами, знайти опору у відносинах та зберегти сім’ю.

Зрада

Одним із найважчих випробувань на міцність сімейних відносин є зрада одного з подружжя. Як не дивно це звучить, але якщо зрадив хтось один, то відповідальність за стосунки несуть обидва. Постраждалих також двоє. Один страждає від провини та сорому, а інший – від образи. Як правило, зрада — це результат внутрішніх конфліктів у парі, які були вирішені вчасно. Зрада може стати приводом для припинення шлюбу, але і стати початком для нового етапу взаємин між подружжям. Завдання психолога – підтримати Вас у будь-якому Вашому рішенні, допомогти пройти через кризу з найменшими душевними та фізичними втратами.

Розлучення

Розлучення практично завжди є для членів сім’ї справжньою психологічною травмою, і його нелегко пережити навіть найстійкішим і найсильнішим людям. Сімейний психолог допомагає членам сім’ї пройти цей нелегкий період життя.

6. Конфлікти у сім’ї. Вирішення конфліктів.

Конфлікти, сварки, скандали, суперечки трапляються між найближчими людьми: чоловіками та дружинами, батьками та дітьми, подружжям та їхніми родичами. Навіть невеликий конфлікт породжує недовіру, образу, провину, агресію та інші негативні почуття. В основі конфлікту завжди є якесь протиріччя чи незгода у поглядах, думках, бажаннях, очікуваннях.

Причини конфліктів численні і різноманітні, найчастіше невдоволення та розбіжності виникають якщо:

• існують різні уявлення про обов’язки членів сім’ї;
• родичі втручаються у відносини пари та процеси виховання дітей;
• не виходить домовитись з питань розподілу доходів;
• звички одного не дають спокою іншому;
• існують різні думки з питань відносин із родичами та друзями;
• у відносинах є ревнощі.

До близьких людей ми не байдужі, тому їхнє ставлення до нас, їхня поведінка, їхнє життя нас дуже хвилює. Але, на жаль, обговорення, що хвилює проблеми, нерідко закінчується сварками та образами або переходить у затяжний конфлікт. У такому випадку, варто звернутися за консультацією психолога, щоб прояснити образи, що накопичилися, і навчитися висловлювати свої почуття, бажання, а також претензії і невдоволення в конструктивній формі, в якій вони можуть бути почуті.

Буває так, що конфлікт є лише симптомом, приводом звернути увагу на внутрішнє неблагополуччя у сім’ї. Тоді часті конфлікти – це своєрідна спроба підняти проблему назовні, якось змінити ситуацію. У роботі з сімейним психологом з’являється можливість розібратися, що насправді відбувається, і виробити конструктивніший спосіб поліпшення сімейного життя.

7. Співзалежність

Співзалежність – одна з найпоширеніших проблем, що заважають повноцінному життю людей.

«Мені добре одному, а з тобою ще краще» — так почуваються люди у здорових стосунках. Відносини співзалежності супроводжуються такими відчуттями: «І вдвох погано, а порізно ще гірше». Увага у такій парі більше зосереджена на іншому, і меншою мірою на собі.

Це веде до того, що довіра замінюється необхідністю контролювати одне одного. Емоційний стан і настрій одного цілком залежить від поведінки іншого, кожен намагається переробити один одного, при цьому не бажаючи змінюватись сам. Привід для сварки завжди незначний, а сам конфлікт лише можливість виплеснути «нагромаджене», звинуватити іншого у своїх нещастях та проблемах. Часто разом із «нагромадженням» виплескуються і переживання, пов’язані з близькістю, тобто те, заради чого відносини створюються.

Співзалежні відносини часто розвиваються і на фоні залежності одного з партнерів від алкоголю, наркотиків, гри. У цьому випадку співзалежний партнер виконує по відношенню до залежного контролюючу та оберігаючу функцію, часом повністю перестаючи займатися своїм власним життям. Відносини начебто є, але в них доводиться занадто багато чого терпіти і мало чому радіти.

Залежні стосунки повторюються, тому що сценарій, за яким вони розвиваються, людина несе із стосунків у стосунки, повторюючи в сьогоденні те, від чого хотіла втекти у минулому.

Відносини співзалежності можуть бути у будь-якій парі двох дорослих людей, як між чоловіком та жінкою, так і між батьками та дорослими дітьми, братами та сестрами. Перший крок на шляху звільнення від співзалежності — це визнання самого факту співзалежних стосунків. А далі необхідно працювати над собою: підвищувати свою самооцінку, вчитися любити себе, визнавати свої переваги, більш терпимо ставитися до своїх недоліків, вчитися відповідальності та самостійності. У деяких випадках людина може зробити це сама, деяким потрібна допомога психолога.