Існуючі методи нехірургічного лікування еректильної дисфункції (ЕД) в основному складаються із застосування медикаментів орального типу фосфодіестерази 5 інгібіторів (PDE5is) та/або ін’єкції в печеристе тіло судинорозширювальних агентів. Ці процедури ефективні і досить безпечні, але супроводжуються небажаними побічними ефектами.
І всі вони мають той самий головний недолік: вони не змінюють основну патофізіологію механізму еректильної дисфукції. Ці процедури та препарати, як правило, приймаються безпосередньо до статевого акту, а їхня дія суттєво обмежена у часі.
Хоча щоденне введення PDE5i замість лікування тимчасово вирішує деякі проблеми, препарат, як і раніше, не змінює патофізіології процесу ерекції. Крім того, доказано, що його вплив на еректильну тканину є не тривалим.
В даний час лише невеликій кількості чоловіків з ЕД може бути запропоновано лікування, що відновлює медикаментозним методом еректильну функцію. Ця група пацієнтів складається з осіб, у яких еректильна дисфункція продиктована наслідками інших захворювань (ендокринних, васкулогенних генезів). Медикаментозне лікування, правильніше сказати – допомога, в таких випадках спрямована на підтримку сексуальної активності у певний часовий проміжок, але з точки зору медицини, з урахуванням побічних ефектів, вважається незадовільним методом.
Останнім часом, сучасні технології УДАРНО-ХВИЛЬОВОЇ ТЕРАПІЇ на підставі проведених досліджень доводять ефективність лікування та досягнення мети безмедикаментозного, стійкого в часі ефекту відновлення еректильної функції у пацієнтів.
Ударні хвилі є акустичними хвилями, що несуть низькочастотну енергію, що розповсюджуються в середовищах і тканинах, дана хвиля може бути адресною та цілеспрямованою (фокусованою) та неінвазивно впливати на віддалені анатомічні області.
Коли УДАРНО-ХВИЛЬОВОА ТЕРАПІЯ застосовується до органу, сфокусовані хвилі взаємодіють із цільовими точками тканин, де вони викликають механічне навантаження. Цей вплив (також відомий як «касательное напряжение» ) викликають каскад біологічних реакцій, в результаті вивільнення ангіогенних факторів, які, у свою чергу, викликають утворення нових судин у тканині з подальшим поліпшенням кровопостачання і збереження отриманого ефекту на кілька років.